Пересекая Иордан,
Застыли воды,вокруг суша.
Не забывай.Вот Ханаан,
И посреди стоят три Мужа.
Господь Святой,Ты там стоял,
В обьятья взял вперед идущих.
Отец Святой всех облекал,
Своею силой.Вездесущий.
О,Дух Святой!Ты освящал,
Дорогу в Ханаан.Ты пламень,
Народ свой божий защищал,
От тех,кто жаждал бросить камень.
Но и сегодня Ты такой,
Как много лет назад.Ведущий,
Есть имя у Тебя-Любовь,
Ты с каждым.Кто Тебя зовущим.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо, Женя!!! Очень хорошо.Благословений Божьих.
Борисова Вика
2011-01-02 20:00:51
Аминь!
Афоничев Алексей
2011-01-03 09:36:53
Женя,дорогая моя сестра во первых прости меня твоё имя и фамилия располагают назвать тебя братом это я невежа....сейчас всё утро знакомился с тобой,произведения у тебя разные,каждому Господь даёт Своё слово нести,это Слово именно через тебя сказано и только ты сумеешь прочувствовать и донести до сердца его суть и ничего нет случайного в нас и вокруг нас ты избраный светильник Божий и я благословляю тебя так дальше гореть,кстати в этом произведении...последняя строчка не катит, а так всё отлично.
женя блох
2011-01-03 09:43:28
Спасибо за отзывы и замечания.
Лариса Дьяченко
2017-09-17 06:46:19
Прекрасно Но вы просто поленились доработать последнюю строчку Доработайте
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
