Добро и зло в контексте души...
Инок59
В душе извечно "ад" и " рай"
по разуменью выбирай,
Борьба за "человечность" день и ночь.
Но осознать должен притом,
что к БОГУ не идут гуртом,
И в выборе не смогут нам помочь.
Конечно пастырь для души
наставник, дабы не грешил,
Но свое виденье не даст тебе проблем.
Вот потому то сам реши,
с молитвой БОЖИЮ в тиши,
Иль бесам отписать душу совсем.
Я каждый час с ним бъюся в кровь,
на его хамство шлю ЛЮБОВЬ,
А он в отместку злость из подтишка.
А то гордыню шлет и лесть,
едва собью я ВЕРОЙ спесь,
Как над НАДЕЖДОЮ с мечом висит рука.
Вот так проходит день за днем,
осознаю шучу с огнем,
Но такова видать моя стезя.
Коли по заповедям жить,
"...за собой надо сторожить",
А по другому видимо нельзя!!!
Ответят есть и проще путь,
когда не "жмут" сомненья грудь,
Наверное:- но каждому свое.
По силам нам дано пройти,
все испытанья и пути,
Универсально в жизни лишь вранье.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
