Господь мій, душа розривається,
Не знаю, де дітись мені
І серце моє побивається,
Мов пташка в колючім терні.
Цей стан недозволений Господом,
Я знаю, що треба радіти,
Але ще не маю я досвіду,
Куди ж мені смуток подіти.
Мені б відкинути смуток цей,
Господь мій, Спаситель, прости,
Без Тебе не можу я жити вже,
Та хрест свій потрібно нести.
Прошу Тебе, Господи, Боже мій,
Спаси чоловіка мого,
Зніми пелену із очей та вій,
Зроби з нього сина Свого.
Ти бачиш, що він погибає,
Все глибше у пропасть іде.
І поміч мою відкидає,
Нехай він до Тебе прийде.
Бо терміни, знаю, встановлені,
Коли стати сином Твоїм.
Щоб серце зробити оновленим,
І жити у храмі новім.
Та жалко мені до нестями,
Що він погибає в гріху
І йде він до вічної ями,
Бо світла нема в тім шляху.
А також прошу і за себе я,
Навчи мене правильно жити,
Щоб бачили всі, і сім*я моя,
Як треба всіх ближніх любити.
Ти дай мені серденько чистеє
І виведи бруд із життя мого,
Щоб стало воно променистеє
І не мало нічого брудного.
Бо тільки, як буду так жити,
Світильником стану в сім*ї.
І буду радіти й любити,
І сіяти у грішній імлі.
|
